Відділ освіти Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області

СПОГАДИ СВАЛЯВСЬКИХ ШКОЛЯРИКІВ, ЗОКРЕМА УЧНІВ ЗОШ №4, ЯК КОЛИСЬ БЕЗПРИТУЛЬНІ ТВАРИНИ СТАЛИ ЇХНІМИ ДОМАШНІМИ УЛЮБЛЕНЦЯМИ

 

СПОГАДИ СВАЛЯВСЬКИХ ШКОЛЯРИКІВ, ЗОКРЕМА УЧНІВ ЗОШ №4, ЯК КОЛИСЬ БЕЗПРИТУЛЬНІ ТВАРИНИ СТАЛИ ЇХНІМИ ДОМАШНІМИ УЛЮБЛЕНЦЯМИ

Щорічно тисячі безвідповідальних людей викидають тварин на вулицю, мов непотрібні іграшки. Учні Свалявської ЗОШ І-ІІ ступенів №4 долучитись до акції, і, таким чином, зробили свій внесок у вирішення проблеми безпритульних тварин.

 

Історія №1

Попович Максим, учень 6 класу

Я йшов додому зі школи і якось під ноги кинулося худюще налякане кошеня. Піднявши його, на мене дивилися  сумні очі і  захотілося забрати до своєї домівки, нагодувати. На дворі вже було досить холодно, вдома напоїв кошеня молоком. Тваринка виявилася дівчинкою. Я назвав її Боня. Це ім'я їй прекрасно підійшло. Так в мене з'явилась кішка.

Спочатку Боня була трохи наляканою, завжди кудись ховалася і чогось боялася. А тепер, минув майже місяць, вона почала звикати до мене і вже підпускає до себе, не лякаючись. Любить моя кішечка, коли гладжу по ніжній рябенькій шерсті, а вона при цьому кумедно муркоче від задоволення. Боня дуже сильно прив'язалася до мене, а я – до неї. Завжди слідує за мною всюди, завжди рада мене бачити, щодня намагається показати, що вона мене любить.

Історія №2

Молнар Вікторія, учениця 9 класу

Одного дня, прогулюючись парком, я почула жалібне скуління. Вирішила піти до того місця звідки лунав цей звук. Підійшовши ближче, зрозуміла, що це маленьке цуценя. Воно хотіло їсти і я вирішила його нагодувати. Цуценя було дуже гарним, з блакитними очима, білим забарвленням хутра, худорляве та відлюдькувате. Намагалася знайти його господаря, але це було марно. Не знайшовши його,  вирішила забрати цуценя додому. У теплій оселі кошенятко почувалося краще, адже я його викупала та нагодувала. Ще кілька днів думала, що господар цуценяти знайдеться, але його ніхто не шукав. Вирішила назвати його Оскар.

З кожним днем він підростав і ставав все більш активним і грайливим. Я дуже люблю з ним гратися. У  Оскара є улюблені іграшки: кішка та м’ячик. Він став справжнім членом нашої родини. Батьки дуже люблять його, а я піклуюся та доглядаю за своїм знайдою.

Історія №3

Фічора Богдана, учениця 7 класу

У мене є собака, яку звати Розі. Тепер їй 6 місяців. Коли у двір моєї бабусі підкинули коробку з двома маленькими цуценятами, ми всією родиною вирішили взяти одного собі, а бабуся - іншого. Тато збудував для них вольєр і будку.

У моєї собачки маленькі вушка, карі очі, шерсть білого кольору. Тепер вона уже знає 8 команд. Зазвичай, дуже дружелюбна, активна, розумна, кмітлива. Також у мене є собака – Дік. Йому 7 років, вони дуже люблять один одного, завжди граються разом. Ми постійно доглядаємо за своїми  маленькими улюбленцями, кожного дня гуляємо з ними.

 

Історія №4

Кремінь Евеліна, учениця 8 класу

Киця Маркіза з?явилася у нас минулої осені, коли ми з братом поверталися з прогулянки. Вона була на дереві і жалісно нявкала. На її порятунок ми витратили багато часу, бо киця була дуже налякана і боялася.  Через деякий час нам вдалося її зняти з дерева. Спочатку ми нагодували її, а потім задумалися як назвати. Маркіза почала звикати до нового життя і гратися з нами.

Тепер ми часто дивимося разом фільми та засинаємо на одному ліжку. Коли мене щось болить, вона лягає на те місце і біль вщухає. Я дуже люблю свою Маркізу і бажаю, щоб вона жила довго у нас.

Історія №5

Василечко Людмила Орестівна

Сьогодні весь день паде дощ, хоча насправді сонячно. Безжалісно кицю викинули на вулицю! Але завдяки Людмилі Орестівні Василечко, яка надала прихисток, надзвичайно енергійний котик має люблячу родину, теплу, суху домівку і їжу. Цей шустрик приносить нам тільки радість і любов.

 

 

Допомагаймо безпритульним тваринам разом!

 



« повернутися до списку новин