Відділ освіти Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області

Спогади стройненських школяриків, як колись безпритульні тварини стали їхніми домашніми улюбленцями

Спогади стройненських школяриків, як колись безпритульні тварини стали їхніми домашніми улюбленцями

 

Нещодавно уся Свалявщина долучилася до акції милосердя «Подаруй тварині дім». Однак наші школярики займалися добрими справами і раніше, адже навчені не бути байдужими до братів наших менших.

Ось цікаві історії від учнів Стройненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Свалявської районної ради Закарпатської області.

 

Олександра Павлович: «Одного разу у неділю я прочитала у фейсбуці, о біля кафе «Шоколадниця» у Сваляві блукає собачка. Вона була голодна і трусилася від холоду. А мешканці будинків, що навколо, вирішили її просто втопити.

Я довго просила у мами дозволу, щоб забрати безпомічну тваринку додому. Нарешті вона погодилась. Я була дуже рада і, мов на крилах, поїхала у Сваляву. Разом із татусем ми знайшли собачку, яка вже не ховалася, а лише наляканими очима дивилася на перехожих. Ми забрали її додому. Назвали Карамелькою, відмили, нагодували. Зараз ми із Карамелькою найкращі друзі».

 

 

Ніколетта Бутенко: «Уже майже рік у нашій сімї живе красива і ніжна кішечка – Елька. Вона дуже кумедна, спритна і любить бешкетувати.

А потрапила вона до нас випадково – її просто підкинули нам у двір. Хтось вирішив так позбутися від непотрібного кошеняти. Сталося це напередодні Великодня, і ми вирішили, що бідолашна тваринка просто загубилася і сподівалися, що її будуть шукати і до вечора обов’язково заберуть. Але час збігав, а кішечку ніхто не шукав. Ми з мамою вирішили, що залишимо її у себе, бо ж не може таке чудове і миле створіння залишитися без сімї».

Валерія Степанюк: «Влітку я побачила на вулиці собаку, яка сумними очима дивилася на перехожих, ніби просила допомоги. Я принесла їй поїсти, але побачила, що вона їжу кудись несе. Прослідкувавши за нею, я побачила, що під стіною закинутого сараю причаїлися 6 маленьких цуценят. Ми з сестрою почали їх підгодовувати, а коли вони зміцніли, віддали їх хорошим людям. Одного песика ми залишили у себе, оточили його любов'ю і турботою. Наш Бакі став улюбленцем усієї сім'ї».

 

 



« повернутися до списку новин