Відділ освіти Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області

Спогади черниківських школяриків, як колись безпритульні тварини стали їхніми домашніми улюбленцями

Спогади черниківських школяриків, як колись безпритульні тварини стали їхніми домашніми улюбленцями

 

Нещодавно уся Свалявщина долучилася до акції милосердя «Подаруй тварині дім». Однак наші школярики займалися добрими справами і раніше, адже навчені не бути байдужими до братів наших менших.

Ось цікаві історії від учнів Черниківської загальноосвітньої школи І ступеня Свалявської районної ради Закарпатської області.

 

Анастасія Данило: «Мене звати Анастасія. У мене тепер є три котики: Мурик, Кіса і Дуся. Був тільки Мурик, а десь два тижні тому до нас приблудили дві кішечки – Дуся і Кіса, яким ми надали притулок. Тепер це наші улюбленці».

 

Станіслав Стасенко: «Недавно, повертаючись зі школи додому, дорогою бігало маленьке кошеня і жалібно нявчало. Я його забрав додому, нагодував і, зі згоди батьків, залишив собі. Ми назвали котика Мікі».

 

Михайло Романець: «Навесні, повертаючись додому з прогулянки, я побачила мале цуценя, яке виявилося бездомним. Із дозволу батьків я забрав його і назвав Барсик. Він підріс і став мені вірним другом».

 

Ангеліна Гудачок: «Я дуже люблю котиків, а кілька днів тому ми прихистили кішку, яку назвали Мася. Наш кіт Кузя подружився з нею дуже швидко. Я дуже люблю кішок і котів, вони як люди, якщо їх виховувати правильно, то вони нас розуміють. Я у захваті, бо дуже їх люблю. А мама любить мене, тому дозволяє доглядати за моїми домашніми улюбленцями. Хіба вони не милі? Мої котики кожного дня проводжають мене до школи».

 

Давид Абель: «Чотири роки тому Буся з’явилася в нашій сім’ї. Ми проходили однією з вулиць міста Сваляви і побачили маленьке безпритульне цуценя. На той час йому було два місяці. Нам стало дуже шкода собачку, і ми вирішили взяти її додому. Вдома нагодували, викупали, зробили власний куточок. Усі члени сім’ї дуже полюбили її. За кілька днів собачка вже відгукувалася на кличку Буся. За тиждень документи були готові, і вона стала повноцінним членом нашої сім’ї. Сьогодні Буся здорова, активна, дисциплінована і улюблена тваринка.

 

Ілля Мигович: Минулого тижня, повертаючись від бабусі додому, ми побачили на вулиці знесилене кошеня. Воно ледь-ледь нявчало. Малятко немов просило: «Не залишайте мене…» Яка жорстокість!!! Як люди можуть так чинити з беззахисними тваринками! Ми, не вагаючись, взяли його додому. Наша сім’я дуже полюбила котика. Ми з братиком та сестричками доглядаємо за ним, годуємо та навчаємо. Люди, не робіть таке зло з тваринами! Потрібно піклуватися про друзів наших менших, а вони віддячать нам своєю любов’ю та відданістю.

 

 

 



« повернутися до списку новин