Відділ освіти Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області

Таїна юної душі

Таїна юної душі

        У посланні від Іоана (Новий Заповіт, гл.1) устами Апостола мовиться: «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог… Усе через нього почало бути, і без нього нічого не почало бути… В ньому було життя, і життя було світлом для людей».

    Воістину, Слово – це дар Божий, найвеличніший і найпрекрасніший скарб землі нашої, а водночас і найдовершеніша таїна душі людської. Основне – благословити цю душу на осягнення нестримного пізнання і солодкого неспокою, запалити в ній вогонь творчої спраги, збудити любов до краси, землі, людини…

      Дитяча душа – ніжна, щира, непідкупна, а ще – готова до естетичного сприйняття навколишнього світу. Краса його, а насамперед краса слова знаходять відгук у тій дитячій душі, котрій найбільше притаманний мовно-естетичний смак, відчуття ритму, мелодики слова.

      Із метою активізації виховної й патріотичної роботи серед учнівської молоді, розвитку інтелектуального потенціалу України та задля виявлення й державної підтримки талановитої молоді Міністерством освіти і науки України зініційовано безліч різноманітних літературних конкурсів. Завдання вчителів-філологів під час їх проведення – виявити літературні потреби вихованців, знайти творчу особистість і зробити все для того, щоб талант дитини запалав яскравою, чарівною зіркою.

      Нещодавно відділом освіти Свалявської РДА було проведено ІІ етап ХІХ Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості з теми «Ради тебе перли в душу сію, ради тебе мислю і творю...» (В. Симоненко «Задивляюсь у твої зіниці...») в номінаціях «Література» та «Історія України і державотворення». У літературній номінації взяли участь 13 учнів із закладів загальної середньої освіти, які представили цікаві, оригінальні й багаті змістовно добірочки поетично-прозових творів.

       Виражальними засобами мистецтва конкурсанти акцентували увагу на сутнісних складових патріотизму й людяності, розкривали відчуття власної гідності й гордості за Українську державу та її історію, демонстрували розуміння необхідності особистого внеску у її розквіт.

   Представляю вашій увазі, шановні любителі поетичного слова, окремі перлинки-вірші п’ятикласниці Дарії Парій (Свалявська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3, керівник – Мар’яна Іванівна Сакаль), що ввійшли в добірку «Моя Батьківщина». У ній представлена багата палітра патріотичної поезії: про Батьківщину, вишиванку, калину, про мову та місто Київ, у якому Дарія народилася. Об’єднує всі ліричні твори яскрава й надзвичайно потужна емоційність та експресія, які огортають маленьке сердечко Дарії, що здатне глибоко відчувати, мріяти, любити. Тому є надія, що яскравий промінчик сонця, який тільки-но пробився крізь не по-дитячому серйозні почуття автора-початківця, завдяки наполегливій праці заясніє в майбутньому різнобарвною поетичною веселкою. Побажаймо ж їй у цьому якнайвищих звершень!

 

  *     *      *

Батьківщина

Бузковий цвіт, що падає до ніг,

Та пісня, що із гаю здаля лине,

Старенький, милий батьківський поріг –

Ось що для мене значить Батьківщина.

 

Каштанів сяйво в травні над Дніпром,

Пшениці в серпні золота долина,

І сивий Володимир із хрестом –

Ось що для мене значить Батьківщина.

 

І свіжа паляниця на столі,

Тендітна, мов та дівчина-калина,

І той славетний, мій козацький рід – 

Ось що для мене значить Батьківщина.

І мамина тихенька колискова,

У барвах веселкових полонина,

І братикова вишиванка нова –

Ось що для мене значить Батьківщина.

 

Дзвіниця Лаври, Лесині слова,

І рідна й мила серцю Україна,

Богдана-отамана булава –

Ось що для мене значить Батьківщина.

 

Тарас, Микола, Оля, Катерина,

Марія, Петрик – кожная дитина,

І мамина ріднесенька хатина –

Ось що для мене значить Батьківщина.

*      *      *

Вишиванка

Коли беру я в руки вишиванку,

Так тепло і так затишно мені.

У ній – безхмарний голос диво-ранку

І чудеса дитячі уві сні.

 

І мамина тихенька колискова,

І ружі сяйво за моїм вікном.

У ній – моє життя, чудове, нове,

І золоті поля, що за селом.

 

Я їду і беру її з собою

У той далекий, невідомий світ.

На вишиванку падають журбою

Розлуки сльози всіх прожитих літ.

 

Моє життя розквітло, Україно,

Теплом зігріта вся моя сім’я.

Знов квітне кольорами Батьківщина - 

Прекрасна вишиваночка моя.

*     *     *

            Усім добродіям-читачам, закоханим у художнє слово прози,  представляю неповторні своєю вишуканістю нариси-есе, що ввійшли в добірку «Ради тебе перли в душу сію, ради тебе мислю і творю...». Яскраво, глибоко, зі щемливим ліризмом розкриває значущість і самобутність особистого внеску в історичний розвій держави громадсько-мистецьких діячів Свалявщини й Закарпаття загалом дев’ятикласниця зі Свалявської гімназії Анастасія Плоскіна (керівник – Тетяна Іванівна Мауріц). Це вже не перша проба пера талановитої дівчинки, здатної на мудрі, серйозні, художньо проникливі судження щодо осмислення ролі особистості в дні нинішньому.

        Вірю, що виросте Настя духовно багатою людиною, ділитиметься зі світом своїм натхненням і нестиме крізь сірість буднів любов та романтику яскраво-світлих, щирих почуттів.

Вулиця імені Віктора Шепентала

       На сході України триває війна, а ми будуємо все нові й нові пам’ятники. Їх уже дуже багато в кожному куточку нашої Батьківщини.

       … Його не всі знали, не кожен спілкувався з ним, не відали, що він оберігає наш спокійний сон там, далеко за межами рідної Свалявщини, що одного (для нас – безтурботного) дня віддав власне життя заради спокою, злагоди, миру.

      Вулиця імені Віктора Шепентала! Перша у Сваляві, названа на честь сучасника-героя. Його по праву можна назвати великим українцем. Адже життя, віддане найсокровеннішому – захисту рідної землі від ворогів,  в усі віки вважалося найблагороднішою справою чоловіка-громадянина.

        Згадуються слова гімну: «Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону…». Неймовірно,  але за тривалий період існування нашої держави ці слова часто лунали з уст патріотів. Сьогодні вони теж актуальні. 

   Ми всі сподіваємося на близьку перемогу. Здобуття її – це злагоджена праця єдиного непереможного українського народу.

     Серед героїв – він, наш сучасник, звичайна людина та непересічна особистість, вірний син України Віктор Шепентал.

Симфонія душі Павла Дулішковича

        У кожного в житті є щось сокровенне...

        Часто трапляється так, що поруч живе неординарна, талановита особистість, а ми того й не знаємо.  Якщо людина не вміє бачити прекрасне в рідному краї, то й таланта під боком розгледіти не зможе.

    Мистецька галерея художніх образів Павла Георгійовича Дулішковича за масштабами вміщує епоху, прожиту й осмислену художником-патріотом із небайдужим серцем.

        Йому ще немає сімдесяти, але, проживши сповнене любов’ю до мистецтва життя, Павло Георгійович навчився відображати на своїх полотнах найрідніше, найближче серцю. На жаль, не кожен може сприйняти високоінтелектуальний і глибокий внутрішній світ митця. Картини художника сповнені любов’ю  до рідного краю, який став головною творчою музою автора. Любов до батьківського дому, до мови Латориці, краси гір – це тема, до якої неодноразово звертався митець Свалявщини. Своїм золотим пензлем він з усіх боків обрамлює найкращі куточки рідного краю, залишаючи відгомін того найсокровеннішого, що так  турбує зболену душу митця. Йому дано талант  просто дарувати людям радість. Головна мета художника – це спроба зупинити час. Він повинен найточніше відтворити пейзажі людської душі, проникнувши всередину, пробудити нові почуття.

         Так, у творі «Весняний етюд», де рання весна дихає щирою радістю,  «Зимовому пейзажі», яскравому та колоритному, бачимо красу Свалявщини у різні пори року. Ми відчуваємо художникове  «своє», рідне, близьке, яке називаємо словом «патріотизм», який і починається зі споглядання краси рідного краю.

       Зараз Павло Георгійович схиляє голову перед прожитими роками, перед загадковістю й святістю природи. Художник живе з вдячністю Богові за даровану ласку щедрого буття, за кожен день на землі. Маестро дякує за радість зустрічі кохання, за щастя дітей, за щирий сміх онуків, за радість спілкування з однодумцями та за сходжені разом із ними стежки карпатських верхів і низин під час пленерів. Здається, саме в цьому і є феномен мистецтва художника.

    Павло Георгійович уміло створив власну симфонію серця, яка таємничою мелодією відбивається в душі кожного споглядача шедеврів автора. Завдяки старанням митця, люди дедалі частіше  закохуються в красу рідного краю, що вже понад шістдесят сім років полонить  серце Павла Дулішковича. Хоч зміна епох і диктує свої умови, чітка позиція митця дає зрозуміти, що талант ніколи не стане рабом часу. Це дар Божий, знахідка епохи, що насичується щирою любов’ю до свого куточка, палає незгасним вогнем у долі краян.

 

Лариса Андрела, методист відділу освіти

Свалявської райдержадміністрації



« повернутися до списку новин