Відділ освіти Свалявської районної державної адміністрації Закарпатської області

АКЦІЯ МИЛОСЕРДЯ «ПОДАРУЙ ТВАРИНІ ДІМ»

АКЦІЯ МИЛОСЕРДЯ
«ПОДАРУЙ ТВАРИНІ ДІМ»

Мудрець сказав: живи, добро звершай
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи й звіра.
Нехай ця істина стара:
Людина починається з добра.

У сучасному світі людина все далі відходить від природи. Спілкування з нею поступово заміщується соціальними мережами, комп’ютерними іграми, віртуальним світом. Дуже часто ми забуваємо, що поряд із нами живуть вірні друзі – тварини. Вони відданими очима дивляться на нас, очікуючи уваги і любові. Наші домашні улюбленці так багато роблять для нас: охороняють, дарують радість спілкування, а іноді навіть рятують життя, чекаючи від нас лише уваги. Вони для людей лише сторінка життя, а ми для них і є все життя.

У всьому світі створено громадські організації борців за права тварин. Вони проводять акції, спрямовані на захист тварин від знущань та жорстокого ставлення. Сьогодні в Україні створено чимало волонтерських організацій, які займаються  прилаштуванням безпритульних тварин у родини.

Що ж потрібно для того, аби допомогти безпритульним тваринам? Вважаю, що це перш за все саме бажання допомогти а також милосердя. Як на мене, то милосердя - це насамперед та людська якість, яка необхідна всім нам і якої зараз дуже не вистачає. На жаль, у наш важкий час змін, такі якості, як милосердя, доброта, бажання допомогти відходять на задній план, а, витісняючи їх, уперед висуваються ділова хватка, уміння дістати прибуток і турботу про себе.

Загальновідомо, що тварини, як і будь-які живі істоти, також мають відчуття страху, радості, задоволення. Це можна спостерігати під час спілкування з домашніми улюбленцями, а отже, й ставлення до яких повинно бути гуманним. На жаль, не всі розуміють, що тварини, і не лише домашні, здатні відчувати біль, голод, спрагу. У багатьох цивілізованих країнах ця проблема вирішується шляхом створення притулків для безпритульних тварин. Є такі притулки і в нашій області. І хоча не всі люди є прихильниками таких закладів, все ж ставлення до «братів наших менших» –своєрідний індикатор перевірки на людяність.

 Тож, відділ освіти Свалявської РДА напередодні Різдвяних свят закликає всіх чинити добро, проявляти милосердя та приєднатися до акції «Подаруй дім безпритульній тварині». Прошу свої історії надсилати на адресу відділу освіти з фотографіями, які будуть оприлюднені на офіційному сайті і стануть прикладом для наслідування іншим.

Саме тому хочу розпочати цей марафон із реального прикладу вчинку очільниці освітян району Едіти Василівни Грабар, яка щиро поділилася своєю історією.

«Незважаючи на мою постійну зайнятість на роботі, оскільки займаю дуже відповідальну посаду – начальника відділу освіти, домашні щоденні клопоти у післяробочий час, я завжди тримала вдома домашніх улюбленців, зокрема песиків, котиків, рибок, мишок, попугайчиків та інших. Я настільки звикла бачити вдома їхні вдячні оченята, відчувати їх ласку та тепло, якими вони щиро ділилися зі мною, моїм чоловіком та сином, що не уявляю своє життя без них

Я чула багато історій від родичів, знайомих та колег про те, що вони забирають додому безпритульних тварин. У листопаді цього року, гортаючи стрічку у соціальній мережі Facebook, я натрапила на статтю у групі «Врятуй мене. Save me/ Свалява» (волонтерська група з допомоги безпритульним тваринам), яку опублікували дівчата-волонтери про знайдене кошеня у селі Солочин. Читаючи, у мене серце облилося кров’ю, коли натрапила на ці фото, на якому маленьке кошенятко рудого кольору з великими очима, у яких незважаючи на маленький вік, стільки розпачу і болю, є безпритульним і шукає свою родину. Я не вагалася жодної хвилини і прийняла рішення, аби забрати це маленьке чудо до себе у родину, що і зробила це наступного дня. Повірте, про це я не пожалкувала жодної хвилини. Маленьке, виснажене та кволе на той час пухнасте диво з острахом оглядало теплу оселю, їжу, боячись навіть підійти до мисочки з молоком.

Але з кожним днем адаптація проходила все краще і краще, і зараз цей клубочок щастя є повноцінним членом моєї сім’ї та найкращим другом нашого песика Пігосіка. Сьогодні, дивлячись на цього активного  грайливого хлопчика, який так любить ніжитися вечорами у мене на руках, я щаслива тим, що подарувала шанс на життя цій тваринці.

Саме цей випадок спонукав мене до проведення акції милосердя «Подаруй тварині дім» на районному рівні.

Не забуваймо, що, як казав Антуан де Сент Екзюпері, ми відповідальні за тих, кого приручили».

 

 

Методист РМК             Н. Л. Чубар

 

 

 

 

 

 

 

 

 



« повернутися до списку новин